ЛЕТ

Олеся
Завгороднього

     Серед багатої бібліотеки обласної освітянської газети «Джерело» мою увагу привернула збірка «Лет» Олександра Завгороднього. Я здивувалась, що автор подав повне ім’я, адже всі близькі і друзі називають його Лесем, Олесем.

   «Лет» має кілька тематичних розділів: «Життя мойого птах», «Про хату лиш нагадує бузок», «Радію людям», «Тихіше, тихіше: спить мама», «Твої очі – зазір’я моє», «Рідного слова дотик таїнний», «І сміхожар, і сміхожур» та ін., «Перевесло» перекладів з 8 мов. На сьогодні це найповніша збірка  поетичної та дослідницької роботи поета, перекладача, лексикографа Олеся Завгороднього.

    Здається, ця книжка  увібрала в себе і всі громадянські переймання, і емоційне пережиття буднів і казусів буття. Олесь Завгородній тривожить віршами простір дійсності, піднімаючи тему українського етносу, основою котрого було село; автора вражає стан, в якому вони (села) перебувають. І не лише економічне збіднення, а й культурна неспроможність.

     Одним з найбільших інтелектуальних захоплень О. Завгороднього є синоніміка. Олесь Сергійович давно збирає матеріал для синонімічного словника. Лише до морфеми «хурделиця» відшукав 140  синонімів! Можливо, саме тому його літературна правка випусків обласної освітянської газети «Джерело» – неповторна. Знання безконечних синонімічних рядів української було дуже доречним.

     Неможливо обійти увагою непересічний гумор пана Олеся. У своїх коротких віршованих рядках автор використовує різні форми: іронію, оксюморон, пародію, жарт, каламбур, шарж.

 Читала з олівцем і насолодою Людмила Брега