До написання цього есе нас спонукала фраза, кинута у суперечці молодим росіянином із Казані: «Проблема українців у тому, що вони не хочуть бути росіянами…»

…Микола Васильович Гоголь – українець, який писав лише російською мовою. Захоплює росіян саме ця – мовна – відданість генія. Втім, в Росії вміють читати уважно. Гоголя Росія прочитала винятково уважно. І класиком російської літератури його визнано саме через «мовну відданість». Виразником національної ідеї він не став – не тому, що не хотів визнати себе росіянином, а тому – що не міг цього зробити. Гоголь звільнив літературу від імітацій і наслідування. Створив нову літературу.

Тож, уважно прочитавши його листи, ми робимо спробу пролити світло на утаємниченість геніального російського письменника – українця за походженням – Миколи Гоголя.

Подарунки від святого Миколая

Упорядник Еліна Заржицька

а також

Про Еліну Заржицьку можна дізнатись детальніше...

Мультфільми на казки Еліни Заржицької "Про ліниву ворону" та "Як вуж намагався гадюкою стати"

можна подивитись за посиланням...

4-х серійний мультфільм "Як черепаха Наталка до школи збиралася" 1 серія, 2 серія, 3 серія, 4 серія.

Електронну книгу "Як черепаха Наталка у Школі Пішохода навчалася" (Еліна Заржицька) можна прочитати тут

"Як черепашка Наталка Тришку та Соню хазяйнувати вчила" (Еліна Заржицька) тут

* * * * * * *

* * * * * * *

НЕ ТЕРЕВЕНИТИ, АЛЕ РОБИТИ

Сучасній дитячий українській літературі вже багато років, і можна з упевненістю сказати, що морської тематики у творах українських авторів не так вже й багато. Тим цінніший факт виходу в харківському видавництві «Талант» серії із шести  книг Еліни Заржицької, в яких ця тематика відображена повною мірою. І відображена талановито.

На даний момент очевидно, що зусилля пані Еліни дали свої плоди: діти полюбили героїв книги. А що може бути дорожчим для автора? А ви знаєте, що дітей не можна заставити полюбити просто так. Діти дуже чутливі до дворушництва й лже-щирості, і ніколи не посміхнуться фальшивій людині чи казці, яка завжди підкреслює прагнення дитини до внутрішньої свободи, самопізнання, органічно вписується в сучасний соціальний простір, розкриває перед дитиною потенціал необмежених можливостей для розвитку особистості. Дійсно, коли у ранньому віці дитина знайомиться з дитячою літературою, це з початку тільки відображення смаків батьків – тільки батьки обирають перші казки, які слухає їх малеча. Але потім починають формуватися власні «казкові інтереси» малюка, й він вже може сам показати/замовити книжку, яку бажає послухати. Причому може це вже робити навіть у дуже ранньому віці, бо раніше, ніж почати розмовляти, дитина слухає.

Твори Еліни Заржицької читають усі, бо вона надає можливість дитині сприйняти текст, у якому немає простору, суб’єктивно понівеченого негативним сприйняттям дорослого. Немає того, що зветься «підрубані крила» дитинства.  І це великий приклад для батьків. Я завжди наполягаю: якщо ви були щасливим/нещасливим малюком – при будь-якому з цих варіантів надайте своїй дитині можливість відчути радість справжнього дитинства.

Тому рекомендую твори Еліни Заржицької для читання з дітьми: вона добре володіє  специфічним секретним кодом, який робить її казки, і особливо повість «Китеня Тимко», однаково цікавими для дітей різного віку. Тому що авторка, як я вже наголошувала, з прискіпливістю невіддільного вченого і поетикою справжнього позитивіста вводить дітей до життя.

А маленький китеня Тимко, навколишній світ якого населений незвичайними явищами та істотами, надає дітям прикладу, як поводитися у надзвичайних ситуаціях чи просто товаришувати. Хоча у цьому йому справно допомагають мама, друзі та капітан Хвалько-Теревенько, який не втратив дитячої безпосередності бачити й розуміти світ по-справжньому барвисто. Ніби яскраві стрічки із чарівної скриньки фокусника тягнуться історії про невідомі раніше морські явища, що зустрічаються в океані. Тут і розповіді про мешканців морських глибин, чи особливості життя таких популярних тварин як кити, восьминоги, корали, морські зірочки, манти тощо, ознайомлення з працею рибалок та відважних капітанів. І все це автор розповідає кумедно, з казковими прийомами, при цьому не опускаючись до сюсюкання або зпримітивлення сюжету. І, найголовніше, повість Еліни Заржицької «Китеня Тимко» має дуже важливу рису – пізнавальність. Не дидактично нудну, а яскраву та веселу, яку в контексті сучасного погляду на педагогіку і повинні мати всі пізнавальні прийоми для наших дітей.

Ольга Рєпіна

* * * * * * *