Дитячі страхи! Що це:
привід для занепокоєння
або звичайні дитячі вередування,
вигадки дітей у намаганні
привернути до себе увагу дорослих?
ДИТЯЧІ СТРАХИ ТА
ЗАСОБИ ЇХ КОРЕКЦІЇ
У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Проблема страхів у дітей дошкільного віку набуває особливої актуальності, адже суспільство потребує фізично здорових людей. Дитина розвивається успішно тільки тоді, коли вона не скута відчуттям страху.
Спостерігаючи за дітьми в дитячому садку, бачимо, що дошкільники бояться всього: води, тварин, темряву... І сьогодні кількість таких малят збільшується.
Дитячий страх – це звичайне явище в процесі дитячого розвитку. Воно, як будь-яке переживання, є корисним, коли виконує свої функції, а потім зникає. Але коли страх не зникає тривалий час або у дитини багато страхів, то це може перейти в невротичний стан. Тоді у дитини виникає стан психічної напруги, скутості, вона стає пасивнішою, знервованою.
На жаль, найчастіше переляк виникає з вини самих батьків, і нам необхідно захистити дітей від негативу, породженого сімейними негараздами, душевною байдужістю або, навпаки, – надмірною опікою, або ж звичайною батьківською неуважністю.
Мета нашого дослідження: вивчення психологічних особливостей прояву страхів у дітей дошкільного віку.
Об’єкт дослідження: емоційна сфера дітей дошкільного віку.
Поняття страху розроблялося багатьма дослідниками і має різні тлумачення. У сучасному словнику з психології під редакцією В.В. Юрчука зазначено: «Страх – це афективно чуттєва емоція, що виникає в умовах превентивності, – загрози – відчуття небезпеки соціальної або ж біологічної екзистенції у суб’єкта».
Страх – реальна частина нашого життя. Людина може відчувати його в різних ситуаціях, але всі ці ситуації мають одну спільну рису. Вони відчуваються, сприймаються людиною як загроза його спокою і безпеці. Інтенсивне переживання запам’ятовується надовго і складається з визначених і цілком специфічних фізіологічних змін, експресивної поведінки і специфічного відчуття, що виникає з очікування загрози або небезпеки. У маленьких дітей це відчуття загрози пов’язане з фізичним дискомфортом, із неблагополуччям фізичного «Я», загрозою фізичної травми. Суб’єктивне відчуття страху може змусити людину заціпеніти на місті, роблячи її абсолютно безпорадною, або, навпаки, може змусити тікати геть від небезпеки.
Нелегко знайти людину, яка б ніколи не відчувала страху. Неспокій, тривога, переляк – такі ж невід’ємні емоційні прояви нашого психічного життя, як і радість, захват, гнів, здивування, сум. Але при надмірній чутливості до страхів, залежності від них змінюється поведінка людини аж до «емоційного паралічу». Страхи, з якими не може впоратися ні дитина, ні дорослий, стають стійкими і призводять до появи небажаних рис вдачі.
Якщо до страхів правильно ставитися, розуміти причини їхньої появи, – вони найчастіше зникають безслідно. Якщо ж страхи хворобливо загострені або зберігаються тривалий час, то це – ознака фізичної і нервової слабкості дитини, свідчить про неправильну поведінку батьків, конфліктні стосунки в сім’ї. У сучасних цивілізаціях існує щоразбільше число об’єктів, подій, умов, ситуацій, які лякають або потенційно можуть бути такими, що лякають. Ймовірно, саме цим можна пояснити той факт, що страх є предметом наукового дослідження, пізнання частіше, ніж інші емоції.
Страх може виникнути в будь-якому віці. Дослідження підтверджують, що в старшому дошкільному віці наляканість найуспішніше психологічно коригується, оскільки має віковий, переважно перехідний характер. Ще до моменту вступу до школи у дітей бачимо достатньо високий рівень тривожності та побоювання перед школою.
Багато страхів у підлітковому віці є розвитком попередніх страхів і тривог. Тому, чим раніше почати роботу з подолання їх, тим більша вірогідність відсутності страхів у підлітковому віці. Якщо психологічна, батьківська і медична допомога буде надана в дошкільному віці, можна сподіватися на ефект попередження розвитку психостенічних рис вдачі та неврозу в підлітковому віці.
Тому, враховуючи все вище зазначене, необхідно виділити такі основні параметри роботи з дитячими страхами:
– для того, щоб впливати на дитину і допомогти їй звільнитися від страхів, викладачі мають також знати, що таке страх, яку функцію він виконує, як виникає і розвивається, чого найбільше бояться діти і чому, як попередити страхи у дітей, і що зробити, якщо вони вже є;
– педагоги і батьки можуть використовувати програму корекційної роботи, корекційні ігри і завдання, що мають розроблятися на основі діагностичних методик;
– щоб істотно зменшити тривожність дитини перед вступом до школи, необхідно педагогам і батькам забезпечити реальний успіх дитини в якій-небудь діяльності. Водночас, необхідний м’який режим там, де успіхи невеликі;
– щоб попередити появу неврозів, як психогенного захворювання особистості дитини, необхідні позитивні зміни в житті самої дитини і сім’ї.
Дитячі страхи потребують найуважнішого вивчення і якомога швидшого усунення, щоб попередити появу неврозів.
Вікторія Черненко, практичний психолог ДНЗ (ясла-садок) № 393 «Пізнайко», Дніпропетровськ