Дитячі страхи! Що це:

привід для занепокоєння

або звичайні дитячі вередування,

вигадки дітей у намаганні

привернути до себе увагу дорослих?

ДИТЯЧІ СТРАХИ ТА ЗАСОБИ ЇХ КОРЕКЦІЇ
У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Проблема страхів у дітей до­­шкільного віку набуває особли­­вої актуальності, адже суспільство потребує фізично здорових людей. Дитина розвивається успіш­но тільки тоді, коли вона не ­скута відчуттям страху.

Спостерігаючи за дітьми в дитячому садку, бачимо, що до­шкільники бояться всього: води, тварин, темряву... І сьогодні кількість таких малят збільшується.

Дитячий страх – це звичайне явище в процесі дитячого розвитку. Воно, як будь-яке переживання, є корисним, коли виконує свої функції, а потім зникає. Але коли страх не зникає тривалий час або у дитини багато страхів, то це може перейти в невротичний стан. Тоді у дитини виникає стан психічної напруги, скутості, вона стає пасивнішою, знер­вованою.

На жаль, найчастіше переляк виникає з вини самих батьків, і нам необхідно захистити дітей від негативу, породженого сімейними негараздами, душевною байдужістю або, навпаки, – надмірною опікою, або ж звичайною батьківською неуважністю.

Мета нашого дослідження: вивчення психологічних особливостей прояву страхів у дітей дошкільного віку.

Об’єкт дослідження: емоційна сфера дітей дошкільного віку.

Поняття страху розроблялося багатьма дослідниками і має різні тлумачення. У сучас­ному словнику з психології під редакцією В.В. Юрчука зазна­чено: «Страх – це афектив­но чуттєва емоція, що виникає в умо­вах превентивності, – загрози – відчуття небезпеки соціальної або ж біологічної ­екзистенції у суб’єкта».

Страх – реальна частина нашого життя. Людина може відчувати його в різних ситуаціях, але всі ці ситуації мають одну спільну рису. Вони відчуваються, спри­ймаються людиною як загроза його спокою і безпеці. Інтенсивне переживання запам’ятовується надовго і складається з визначених і цілком специфічних фізіологічних змін, експресивної ­поведінки і специфічного від­чуття, що виникає з очікування загрози або небезпеки. У маленьких дітей це відчуття загрози пов’язане з фізичним дискомфортом, із неблагополуччям фізич­но­го «Я», загрозою фізичної травми. Суб’єктивне від­чуття страху може змусити людину заціпеніти на місті, роблячи її абсо­лютно безпорадною, або, навпаки, може змусити ­тікати геть від небезпеки.

Нелегко знайти людину, яка б ніколи не відчувала страху. Неспокій, тривога, переляк – такі ж не­від’ємні емоційні прояви нашого психічного життя, як і радість, захват, гнів, здивування, сум. Але при надмірній чутливості до страхів, залежності від них змінюється поведінка людини аж до «емо­ційного паралічу». Страхи, з якими не може впоратися ні дитина, ні дорослий, стають стійкими і призводять до появи небажаних рис вдачі.

Якщо до страхів правильно ставитися, розуміти причини їхньої появи, – вони найчастіше зникають безслідно. Якщо ж страхи хворобливо загострені або зберігаються тривалий час, то це – ознака фізичної і нервової слабкості дитини, свідчить про неправильну поведінку батьків, конфліктні стосунки в сім’ї. У ­сучасних цивілізаціях існує щоразбільше число об’єктів, подій, умов, ситуацій, які лякають або потенційно можуть бути такими, що лякають. Ймовірно, саме цим можна пояснити той факт, що страх є предметом наукового дослідження, пізнання частіше, ніж інші емоції.

Страх може виникнути в будь-якому віці. Дослідження під­тверджують, що в старшому дошкільному віці наляканість найуспішніше пси­хо­­ло­гічно коригується, оскіль­ки має віковий, ­переважно перехідний характер. Ще до моменту вступу до школи у дітей бачимо достатньо високий рі­вень тривожності та ­побоювання ­перед ­школою.

Багато страхів у підлітковому віці є розвитком попередніх страхів і тривог. Тому, чим раніше почати роботу з подолання їх, тим більша вірогідність відсутності страхів у підлітковому віці. Якщо психологічна, батьківська і медична допомога буде надана в до­шкільному віці, можна сподіватися на ефект попередження розвитку психостенічних рис вдачі та неврозу в підлітковому віці.

Тому, враховуючи все вище зазначене, необхідно виділити такі основні параметри роботи з дитячими страхами:

– для того, щоб впливати на дитину і допомогти їй звільнитися від страхів, викладачі мають також знати, що таке страх, яку функцію він виконує, як виникає і розвивається, чого найбільше бояться діти і чому, як попередити страхи у дітей, і що зробити, якщо вони вже є;

– педагоги і батьки можуть використовувати програму корек­ційної роботи, корекційні ігри і за­вдання, що мають розроблятися на основі діагностичних методик;

– щоб істотно зменшити тривожність дитини перед вступом до школи, необхідно педагогам і батькам забезпечити реальний успіх дитини в якій-небудь діяльності. Водночас, необхідний м’який режим там, де успіхи невеликі;

– щоб попередити появу неврозів, як психогенного захворювання особистості дитини, необхідні позитивні зміни в житті самої дитини і сім’ї.

Дитячі страхи потребують найуважнішого вивчення і якомога швидшого усунення, щоб попередити появу неврозів.

Вікторія Черненко, практичний психолог ДНЗ (ясла-садок) № 393 «Пізнайко», Дніпропетровськ